ФилЛософия

( обязательно перед прочтением ЖЖ )

С тех пор, как я стал ездить за рулем, моя вера в человечество (как сказал прекраснейший О.Бендер) заметно пошатнулась. Проще говоря - чем больше езжу, тем больше понимаю, что пидорасов на нашей земле уйма и они не переведутся. Ну скажите, как назвать водителя Митсубиши Лансер, который решил обогнать парочку машин, выехал на встречку и лишь в самый последний момент увернулся от фуры и вклинился у меня под носом? И это при том, что если бы я не увидел его маневры в зеркало заднего вида и не решил сбавить газ, перестраиваться ему просто было бы некуда... ну, разве что в мой бок или в едущую на него фуру...
А как назвать храброго мопедиста-мопидараса, который едет без зеркал заднего вида, виляя из стороны в сторону, за два метра перед встречной фурой поворачивает через сплошную так, что фура делает резкий крен влево (то есть в мою сторону), но потом, Слава Богу, справляется с ситуацией? Этот мудила спокойно поехал себе по своим делам...
Чем объяснить то, что, по моим наблюдениям, самые охеревшие - водители Митсубиши? Они так уверены в своем мастерстве и своих машинах? Или просто ездят настолько быстро, что не успевают разглядеть венки, расположенные на трассе буквально через каждые два километра?

П.С. Вчера утром по дороге на работу видели аварию - машина ехала по трассе через село. Трасса двухполосная с каждой стороны. Не понятно как (толи занесло, толи хотел обогнать), но водитель умудрился выехать на встречку и на такой дороге. Это был последний выезд в его жизни. Думаю, если бы он ехал по правому ряду свои 60 км (или хотя бы 70), как написано в ПДД, ничего бы не произошло.
А в таких ситуциях больше всего жалко тех водителей, которые едут себе спокойно, а потом из-за каких-то мудаков попадают в неприятные ситуации.

короче - ПИДОРАСАМ НЕТ!!!!

Платон і метро, виявляється, дуже співставні речі. Особливо, коли читаєш стоячи.
Нарешті я прочитав хоч якусь філософську книгу до кінця. Хоча, це й не книга в повному розумінні цього слова, а, мабуть, твір -  Апологія Сократа, 49 сторінок... Але, якщо врахувати мого недочитанного Ніцше, Шопенгауера, Ортегу-Ігасетта і ще купу мислителів, то я сам собі дивуюся - якого шпенглєра Платон мені "пішов"?..

П.С. А Сократ рульний чувак був, скажу я вам. Голоси чув, які йому постійно поради давали... ну й взагалі - крєатівщік:)) читаю далі)

Не так давно при общении с кем-то сказал слово "беспокоиться".  И задумался...
Почему-то только в 25 лет мне в голову пришло понимание этого слова, как оно задумывалось нашими предками: бес покоится (внутри человека) и не дает чувствовать себя спокойным, уверенным и т.д.
"Бес покоится" и не дает чувствовать себя умиротворенным. То есть, как мне думается, быть в таком состоянии чистоты и света, которое было задумано при творении мира... Находиться у ступеней..."у мира творения".
Умиротворения вам. Гоните ваших бесов в шею. Пускай они покоятся в другом месте :)))

П.С. А у вас какие слова подобные есть?

Уже несколько дней привыкаю к новой работе. Пошел трудиться на Первый национальный канал замначальника  пиар-управления. Хотя "трудиться" - громко сказано, так как 90% людей работать тут не умеют в принципе и работа у них  протекает по правилу "все через задницу")) Поэтому, главная задача пока - сломать старую систему и построить новую.
Правда, не факт, что "мы наш, мы новый мир построим".  Но, будем стараться.
В любом случае, интересный опыт. Хотя и начинает немного подпаривать уже)
Зато приобщаешься к легенде - кабинет находится недалеко от кабинета коментатора Сергея Савелия - этого Добрыни Никитича из тройки "зубров" Савелий-Дерепа-Симоненко, если кто из болельщиков помнит эти противные совковые голоса УТ-1. Увидишь его - и ходишь весь день просвещенный))) Как, впрочем, и, смотря на лица людей, которые мелькали на ТВ еще в твоем детстве.Ходят важные такие, хотя всем давно пора на пенсию. За эфир цепляются зубами...  Гуру, журналистики, хули...

Одна из самых классных и энергетически мощных песен в мире.
Кроме имени "Роксен" ничего не понимаю, но тащусь...

Коли наприкінці травня минулого року ми створювали Інтернет-сайт «Цитата», багато хто вважав, що ми доживемо до наступних парламентських виборів. Максимум. Ми прожили цілий рік.

Згадати є що: входили в топ-25 БігМіру (певні часи були навіть на 12-му місці), робили цікаві інтерв’ю та фоторепортажі, заповнювали рубрику «ЖЖесть», наші афоризми, статті пиздили інші сайти, з чого ми, зізнатися, навіть трохи раділи, дотримувались об’єктивної точки зору та ставили заказухи, працювали на одних політиків і посилали на три букви інших…

Між собою ми навіть іноді сварилися, мирилися, але загалом працювали дуже злагоджено і кайфово. Колектив підібрався дай Боже кожній редакції.

Останнім часом на роботу, правда, трохи підзабили. Але хто не заб’є, коли не знаєш чи допрацюєш до кінця місяця? Тай то – загалом все робили непогано.

В інвестора скінчилися гроші.

Зрештою, ми чекали, брали час за свій рахунок, сподівались, вели переговори про продаж, переїздили до дешевого офісу (реально – до конури).

Тримались до останнього.

Нажаль, час «Хуй» настав. Колектив довелося розпускати. «Цитати» більше немає. Вірніше, можливо, ми продамо комусь сайт (бо сама ідея цікавить), як такий, за символічні гроші і, можливо, цей «комусь» його відродить заново. Але в будь-якому випадку це буде інша «Цитата». Зовсім інша.

Я вдячний всім, хто доклав зусиль то того, аби сайт працював на повну: Даня, Маша, Женя, Лєна, Альона, Паша, Ліля, Льоша. Ви – молодці і я дуже вам всім дякую.
Думаю, ця робота дала всім нам багато в особистому і професійному плані. А значить – час не пройшов дарма. Коли щось було не так – вибачайте.

«Цитата» померла.
Амінь.

Перечитав свій ЖЖ із самого початку. половина текстів ніби написана іншою людиною, інша половина - лайно ні про шо. Майже все)

Уже поздно вечером, перед самым сном, лежа в постели и щелкая пультом, наткнулся на рязановский "Гараж". В итоге, заснул около двух ночи - досматривал кино) Как по мне - гениальное. Гениальное по содержанию, интонациям, характерам полу- и полноценным намекам в лоб. Пожалуй, гениальнее общественные отношения отображает только советский "Винни Пух". Хотя...Скорее всего, они друг друга дополняют) Или я не прав?

Отримав учора аж три естетичних задоволення.
Перше: від вигляду, запаху та смаку курячих крилець у пиві з родзинками, приготованих моєю дружиною.
Друге: від прольоту Могілевської на "Танцях-3". Хоча я цей проект не дивився і мав абсолютно поху....стичне ставлення, але наших вітчизняних могілевських не переварюю, як клас.
Третє: від інтелектуальності донецьких журналістів "Футбольного уікенду". Дівчина, розповідаючи про проблеми якоїсь команди з форвардами, видала чудову фразу  - "но на послєднем РУБИКОНЕ игра у них так и не пошла"...Для неї, схоже, шо Рубікон, шо рубєж, шо рубероїд - слова синоніми...
П.С. а сьогодня порадували журналісти одного з сайтів, давши не менш цікавий заголовок про смерь на полюванні - "Бізнесмен прінял пулю блізко к сердцу".... Поети, нах.

Як на мене, одними з найбільш гнітючиших кадрів кінематографу могли би стати зйомки кладовища узимку. Ну, принаймні особисто на мене це справляє дуже сильне враження. Повний екзистенціалізм. Особливо, коли сніг раптово починає падати звідусіль, і холодно, і поминальна горілка аж ніяк не зігріває, і десяток чоловік стоїть на морозі…

У кожного свої думки: хтось згадує в скорботі, хтось думає, як найшвидше звалити (робота, бізнес, всі діла, вибачте, пацани, треба забрати малу), а хтось просто стоїть.

Кладовище, це така собі машина часу, щілина між світами. Причому – виключно взимку… ну, ще пізньою осінню або ранньою весною – земляна каша зі снігом, калюжі, замерзлі руки. Саме в такі моменти ти або переносишся на рік-два-три назад, виловлюючи з пам’яті давні картини з життя (для людини, що лежить під землею – вже колишнього життя), або думаєш про майбутнє і те, скільки і до кого ще доведеться приходити в такі місця, аж поки «гостей» не прийматимеш ти сам.

І тільки взимку, під холодним снігом ти можеш спробувати зазирнути в цю щілину між світами. На секунду або дві: в той час, коли ти годуєш шматком ковбаси бродячого пса, що вже цілком непогано прижився на кладовищі… або вкотре запалюючи свічку, що постійно гасне.

І мама твого колишнього однокласника, померлого від раку, дає тобі пиріжок, який ти не можеш не взяти. І помилка на пам’ятникові («нисмогли тебя сберечь»), де «нисмогли» - одне слово, котре сто відсотків викарбовував який сраний ПТУшник (нє, ну а хулі? Нармальная работа, башляют нєплохо, п’ять надписєй хуянул в день и свабоден. Апять же - пиваса в битовкє папить можно, тєлачек привести).

І глибоко насрать цьому довбойобу на те, що могильна плита дещо відрізняється від шкільної стіни, де він старанно виводив «Чернажопиє, валіте отсюда на хуй», доводячи до депресії та алкоголізму свою стару вчительку мови та літератури, яка до ранку сидячи на кухні за самотньою пляшкою горілки так і не зможе дати відповідь на просте запитання – ШО МИ БЛЯДЬ ЗА ПОКОЛІННЯ РОСТИМО?! Так і напише каліграфічним почерком на аркуші в клітинку, забувши про коми… І справа тут не просто в відмінених міністерським наказом уроках російської мови, а в тому,шо довбойобів багато, а Людей мало. І щоби про це собі самому нагадувати, треба час від часу ходити на кладовище. Взимку.

Стільки всього написати в ЖЖ хочеться, але якось руки не доходять. І про Ієрусалим, і про лівих, і про СПУ, і про все. Спробую сьогодні розпочати... трохи пізніше... по частинах.

На улице осень, работать не хочется (буду писать на выходных), лажу по Ютубу - слушаю ностальгические песни: "Лесной олень", Сандру, Блу Систем, Кикабидзе,Муромова,Добрынина, "Лейлу" Клаптона. Делюсь с Вами Стингом:))

Ну и еще для разрядки))

Гениальная песенка! Лучше всех политологических исследований. Последня строчка вообще заслуживает стать мантрой и повторяться всеми избирателями в день голосования)) или заслуживает быть вписанной в государственный гим!

В последнее время (когда день выдется довольно напряжный) я часто декламирую вслух набор рифмованых слов собственного производтсва. Сегодня - как раз то случай:
..
Дать бы кому-нибудь в дыню!
Или заточкой в глаз!
А кто несогдасен -
Янукович... Тот - пидорас участник гей-парада.

Талантливо? Свежо?

Нашел в интернете фотки английских "братанов"))) гламурные дядьки)))
( много фоток тут )

Да, друзі, виявляється в ЖЖ треба писати дуже обережно...Бо мій попередній пост про день народження і двох відомих політиків, котрий я запізніло сховав під замок, все ж таки потрапив до рук В.Ц. :) Я був у шоці. Він, кажуть, сміявся...
П.С. А прес-служба, мля, непогано працює...